26 квітня 1986 року сталось те, про що ніхто не міг подумати, те, що ніколи б ніхто не міг припустити, те, що стало невиправною помилкою, «чорною плямою» в історії України, те, що скалічило і забрало сотні і тисячі життів… Реактор №4, що був збудований в 1976 році на Чорнобильській АЕС, розташований за 100 кілометрів на північ від Києва – вибухнув. Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога нас не покидає. Ще довго ми будемо відчувати на собі наслідки трагедії, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.

               У Борівському НВО відбулося вшанування пам’яті 30-ї річниці страшної техногенної катастрофи й величезної екологічної біди світового масштабу на Чорнобильській АЕС. Учні пригадали імена героїв-чорнобильців, які своїми грудьми захистили не тільки Україну, але й Європу‚ імена перших захисників, які вистояли, але загинули, згадали поіменно та вшанували їх пам'ять хвилиною мовчання‚ назвали земляків, які брали участь у ліквідації Чорнобильської аварії. а також переглянули документальний фільм «Жити – щоб пам’ятати!», присвячений зазначеній події. Вони розповіли про страшні події цієї трагедії та її наслідки, хвилиною мовчання було вшановано всіх загиблих внаслідок катастрофи.

Нехай спогади про Чорнобильську трагедію завжди єднають всіх українців у нашій спільній пам’яті!