Перша  школа  у  селі  Борівка  започаткувала  свою  роботу  десь  у  1925 році. Вона  називалася  у  ті  роки  лікнеп  (ліквідація  неписьменності)  і  відвідували  її  діти  різного  віку. Перший  лікнеп  був  розміщений  у  старенькій  селянській  хатині, що  знаходилася  на  вулиці  Першотравневій  (теперішня  назва), біля  старого  кладовища. Це  була  хата  жителів  села  на  прізвище  Корабчуки. Була  там  одна  єдина  кімната, у  якій  знаходилася  піч, що  обігрівала  хату  взимку. Всі  діти, незалежно  від  віку, навчалися  разом. Пізніше  лікнепи розміщались в інших   хатах.

На  той  час  учні  не  мали  ні  підручників, ні  зошитів, ні  ручок, лише  спеціальним  грифелем  писали  на  дошці. Серед  найперших  вчителів  називають  Цюпу..., Краснюка  Павла  Михайловича, Гамалію  Євгена  Симоновича. Особливо  з  вдячністю  згадують  колишні  учні  вчителя  Гамалію  Євгена  Симоновича, який  дуже  добре  навчав  дітей. А  також  любив  співати   сам  і  навчав  цьому  своїх  учнів, бо коли  люди, проходили повз  школу  і  чули  спів  то  заслуховувались. Гамалія  Євген  Симонович  та Бондаренка Петра Степановича  продовжили  свою  роботу  в  новій  школі, що  була  побудована  в  Борівці  у  1929 році  (біля  теперішнього  будинку  де  знаходиться  сільська  рада).           З  1929 року  у  Борівці  відкривається  уже  початкова  школа – 4 класи:   В 1 класі  викладає – вчитель  Краснюк  Павло  Михайлович;     В 2 класі – вчитель  Гамалія  Євген  Симонович;       В 3 класі – вчитель  Муха  Василь  Ониськович;   В 4 класі – вчитель  Бондаренко  Петро  Степанович.     Учні  в  школі  підручників  ще  не  мали, але використовували  в навчанні  зошити  та  папір,  писали  простими  олівцями.

РОЗВИТОК ОСВІТИ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ

 З  1929 року  у  Борівці  розпочав  роботу   новий  вчитель –  Муха  Василь  Ониськович.

Бондаренко  П.С. родом  з  села Колонщина,  Макарівського  району, закінчив  Київський  педагогічний  інститут, за  професією  вчитель  російської  мови  та  літератури. Народився  Петро  Степанович  у  1896 році  у  великій  селянській  але  інтелігентній  сім’ї. Він  мав  трьох  братів  і  чотирьох  сестер і  всі  вони  отримали  освіту. Петро  Степанович  був  людиною  культурною, вихованою, любив  побачити  світу, і  тому  на  одному  місці  довго  не  затримувався. В  Борівці  працював  до  1936 року, а  потім  перейшов  працювати у школу  в  селі  Шнурів  Ліс. Пізніше  працював  в  багатьох  районах  Київської  області, а  згодом виїхав  у  Рівненську  область, де  й  вийшов  на  пенсію. Помер  Бондаренко  Петро  Степанович у  1982 році.                                                                                                                                                                                                                              Муха Василь Ониськович народився 5 липня 1910р. у с.Мотижин, Макарівського району, Київської області. Його батько походив з багатої сім'ї.   Василь Ониськович після закінчення школи пішов навчатися на Київський робітфак. Після закінчення робітфаку його прислали працювати у Борівку. І так з 1929р. Муха В.О. працює вчителем, спочатку 3 класу. Перед війною 1941-1945рр. вчився на курсах підвищення кваліфікації вчителів. Пройшов дорогами війни. Був нагороджений багатьма медалями та орденами. Після війни повернувся на роботу в Борівську школу. Виховав і навчив не одне покоління борів чан. В 1970р. пішов на пенсію. Помер у 1990році.                                                                                                                                                                                                   У  1936 році  у  Борівську  школу  прийшов  працювати  Бабич Максим  Порфирович . Відразу  почав  працювати  у  4 класі. У  класі  було  25 учнів.     Бабич Максим Порфирович народився в селі Карапиші, Миронівського району, Київської області у 1918 році. Закінчивши педагогічне училище, у 1936 році прийшов працювати у Борівську школу вчителем початкових класів.  Коли лінія фронту наблизилась до нашого району у листопаді 1943 року, був призваний в армію. Служив у 35-ій армії 397 стрілецького полку, після проходження короткотермінових курсів хімінструкторів - мінометників.   Дороги війни були нелегкими. Максим Порфирович воював на фронтах України, Польщі, Угорщини, Румунії, Чехословаччини, Австрії, Болгарії, Фінляндії, Німеччини і має багато нагород. У 1945 році нагороджений «Орденом Слави 3ступеня» за форсування річка Одер; нагороджений «За особливі заслуги», а також багатьма ювілейними медалями за відвагу та за бої у Німеччині і Фінляндії. Після війни ще деякий час знаходився в країнах, де йшли бої ще й після оголошення перемоги. Лише 10 січня 1947 року був демобілізований, після того як з дому вислали документ, що він спеціаліст – вчитель. І в цьому ж році продовжив  свою роботу у Борівській школі.

Не одне покоління навчив і виховав у нашому селі Максим Порфирович. Працював у школі до виходу на пенсію, але й будучи на пенсії часто відвідує  школу на запрошення учнів школи, продовжуючи свою роботу вихователя молодого покоління.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                На  той  час  у  школі  навчалося  більше  сотні  учнів. Директором  школи  працював  Чижевський  Микита  Прохорович. Спочатку  навчалися  у  школі  у  дві  зміни, бо  було  лише  одне  приміщення. Потім  із  сусіднього  села  Строївка, привезли  хату, якогось  розкуркуленого  чоловіка, і  з  неї  зробили  школу, і  діти  почали  навчатися  вже  в  одну  зміну. Цей  другий  будинок  школи  був  побудований  у  1936 році.

  В зв’язку з тим що школа була замала для такої кількості учнів, тому з 1939року почала  працювати  школа  на  Байраках  ( так  називалася  місцевість, що  знаходилась  у  лісі  між  Борівкою  та  Ніжиловичами  і  там   до  1939 року  знаходився  лісопильний  завод). Місцевий  колгосп  викупив  колишній  робітничий  гуртожиток  у  Тетерівському  лісгоспі. Згодом    в  ньому  розмістили  школу. Класи  були  великі, світлі, дуже  гарна  була  школа. Школа  мала  7 класів. Її  відвідували  не  менше  150  учнів. Директором  школи  був  призначений Терещенко…, а  пізніше її очолив Орлюк…

Люди  в  селі  жили  дуже  бідно, особливо  окремі  сім’ї, які  не  мали  батька. Такі  діти  і  в  школу  йшли  пізніше  від  своїх  ровесників, а нерідко   взимку  бігали  босими  до  школи. Таким  дітям  школа  купувала  одяг  і  взуття. Школа  працювала  лише  два  роки  перед Великою Вітчизняною війною. Відбулося  два  випуски  учнів  за  7-річною  освітою: у  1940   та  у  1941 році. З  1941 року  по  1943 рік  школа  не  працює  через окупацію гітлерівцями нашої  місцевості. За  ці  роки  будівлю  школи  на  Байраках  розібрали  люди  з  сусідніх  сіл  для  будівництва  власних  будинків.

У  1943 році  після  визволення  Макарівщини  від  німецько-фашистських  загарбників, у  селі  Борівка  розпочала  працювати  стара  школа  в  центрі  села. Працювала  стара  школа  у  дві  зміни. Директором  школи  працював  Орлюк… Його  дружина  Орлюк  Мотря  Прокопівна  працювала  у  школі  вчителькою  молодших  класів.

В повоєнні  роки працює лише початкова чотирьохрічна школа. Для того щоб продовжити освіту деякі  учні  йшли  в  школи сусідніх  сіл: Комарівки, Ніжилович та Строївки. Так в селі Строївка(село, що входить до Борівської сільської ради)  до  війни  працювала  німецька  школа. (Строївка  це  німецьке  поселення ). Під час Великої Вітчизняної  війни  німецька  школа    у 1941 році згоріла. Тут в 1946 році  силами  місцевого  колгоспу  було  збудовано  нову  школу, яка знаходилась  на  роздоріжжі  Строївка – Садки – Борівка – Ставище. Новозбудована  школа  мала  7 класів, пізніше  там  було  5 класів. Директором  школи  був  Заєць…

Уже в 1949 році  цю  школу було закрито через малу кількість дітей. А в  Строївці  продовжила  роботу тільки початкова  школа, для якої було збудовано нове приміщення в центрі  села, де сьогодні знаходиться пам’ятник  загиблим  воїнам.   Учні  старших  класів  ходили у школу  в село Борівка, де  було відкрито уже  8 класів.

Згодом у  Борівці  дітей  ставало  все  більше  і  більше, а  навчались  учні у дві зміни. У  1948-1949 роках  для  школи  добудували  нове  приміщення  майстерні для трудового навчання. Пізніше  це  приміщення  розділили  пополам  і  вийшло  два  класи.   В  1957 році  почали  шукати  приміщення  для  школи, щоб  навчатися  в  одну  зміну. Для     першого  класу виділили приміщення в сільській  бібліотеці, а  для другого  класу виділили  кімнату, що знаходилася  в  сільському  клубі. У  1960 році  почали  навчатися  у  приміщенні  промислової  контори, що знаходилась  у  колгоспному  дворі. Тут  було  три  класи  для  молодших  учнів.    

    У  1960 році  у  Борівську  восьмирічну  школу  приїхав  працювати  вчитель  музики  та  співів  Сліпко  Дмитро  Дмитрович. Це  був  вчитель  високої  кваліфікації, талановита у своїй  справі  людина. Всю  свою  невичерпну  енергію  і  душу, як вчитель,  Дмитро  Дмитрович  вкладав  у  своїх  учнів. В  школі  були  організовані  під  його  керівництвом  гуртки: вокальний, вокально-інструментальний, духових  інструментів, струнний, а  також  хоровий, працював  драмгурток. Без  участі  учнів  школи  не  проходило  в  селі  жодного  концерту. В  школі  знаходилась  велика  кількість  музичних  інструментів  і  Дмитро  Дмитрович  навчав  грати  усіх  бажаючих  учнів.  З великим задоволенням учні школи брали участь у військово-патріотичній грі «Зірниця». Довгий час Дмитро Дмитрович викладав фізкультуру в школі. 

У 1963 році на посаду завуча Борівської восьмирічної школи був призначений Яцкевич Василь Антонович. Народився у1930 році у селі Заньки, Радомишльського району, Житомирської області. У 1961 році закінчив Житомирський державний педагогічний інститут ім.. І.Я.Франка філологічний факультет. Два роки працював директором восьмирічної школи  Малинського району. В Борівській школі працював вчителем української мови і літератури, праці і малювання до 1972 року. Захоплювався поезією, писав і друкувався в періодичній пресі.

В цей час після закінчення Ржищівського педагогічного училища прийшла працювати в Борівську школу Друкаренко (Решетнік) Валентина Павлівна. Навчаючись у педучилищі вже готувалась стати вчителем математики, відвідувала спеціальні курси. В Борівській школі вона стала вчителем хімії, математики і фізики і заочно продовжила навчання в Київському державному університеті ім.. Т.Г.Шевченка на біологічному факультеті.

У 1965 році в Борівську школу приїздять працювати  Столярова Г.У. та Столяров В.Г.. Ганна Устимівна закінчила Харківський інститут іноземних мов    ім. Н.К.Крупської  по спеціальності німецька мова. Столяров В.Г. був в школі завучем і викладав російську мову і літературу. Працювали вони в школі до 1969 року.

Кількість учнів в школі була великою, більше 200 учнів навчалось на той час. Класи були розкидані по різних пристосованих приміщеннях. Проводити навчання було незручно, не було матеріальної бази. Тому гостро постало питання будівництва нової школи у селі. У цьому вирішив допомогти місцевий колгосп «Комсомолець».  Коли ж постало питання будівництва нової школи в селі Борівка у 1968 році, сюди й прислали директором Михайла Павловича Кулика, як досвідченого керівника.    Кулик Михайло Павлович - людина  складного  і  цікавого  життя. Народився  він  і  виріс  на  Полтавщині.                     Закінчили будівництво школи восени 1969 року. Лише після першої чверті, вкінці жовтня учні змогли розпочати навчання у новій школі.   Приміщення  школи мало  просторі  світлі  класи, зразковий  спортивний  зал. Всі  кабінети  і  класи  були  оснащені  сучасними, на  той  час,  технічними  засобами  навчання. Як  директор  школи  Михайло  Павлович  зумів  організувати  чудовий  колектив  педагогів-вихователів. Це – Сліпко  Антоніна  Василівна, Сліпко  Дмитро Дмитрович, Богданенко Павло Михайлович, Богданенко Людмила  Петрівна, Валентина Павлівна Друкаренко, Ніна Кирилівна Янкович, Бабич  Максим Порфирович, Муха Василь Ониськович. Тут у школі працювала  дружина Михайла Павловича – Кулик Н.С. та дочка  Кулик Л.М.   В  той  час  в  селі  було  добре  налагоджено  місцеве  радіомовлення. І  вчителі  школи  по  черзі, раз  на  тиждень, виступали  з  лекціями  та  короткою  інформацією  про  стан  успішності  та  поведінку  учнів.   Школа  у  селі  Борівка  працювала  до  1978 року, а  потім  її  закрили  в  зв’язку  з  тим, що  учнів  стало  дуже  мало, менше 50. Учні  пішли  навчатися  спочатку  у  Небелицьку  8-річну  школу, потім  у  Ніжиловицьку  середню  школу, де  жили  у  гуртожитку  при  школі,  деякі  учні  ходили  в  інші  села  нашого  району.

ВІДРОДЖЕННЯ ШКОЛИ

У 1986 році після аварії на Чорнобильській АЕС на постійне місце проживання в село Борівка було переселено жителів із зони відчуження . Кількість дітей у селі збільшилась. Рішенням Київського облвиконкому в селі Борівка знову було відкрито восьмирічну школу. На момент відкриття в школі нараховувалось в 1 – 8 класах 54 учні.

Директором школи був призначений Вихор Микола Іванович, вчитель історії, перед цим рік пропрацювавши на посаді заступника директора в Ніжиловицькій школі. Його дружина Вихор Наталія Миколаївна працювала вчителем початкових класів та вчителем хімії і біології. В даний час працюють на Черкащині.

В цьому ж році в школу прийшли працювати молоде подружжя, випускники Чернігівського педінституту Давиденко Галина Андріївна, вчитель початкових класів та образотворчого мистецтва, яка працює і зараз та Давиденко Леонід Миколайович, вчитель трудового навчання й фізики ( нині покійний).

Васильчук Леся Олексіївна, вчитель початкових класів, випускниця Коростишівського педучилища. Згодом закінчила Уманський педуніверситет за фахом вчитель української мови та літератури, яка продовжує і тепер працювати в школі. А також Білявська Ангеліна Олександрівна, вчитель української мови і літератури, яка була переселенкою з Чорнобильського району, перед цим довгий час пропрацювала на посаді директора школи в цьому ж районі, зараз на заслуженому відпочинку, проживає в місті Києві.

Потапенко Василь Максимович, вчитель англійської мови, Саєнко Олена Григорівна, вчитель біології та хімії - переселенці з Чорнобильського району ( нині покійні).

Титаренко Галина Степанівна, вчителька російської мови та літератури.

Кутник Тетяна Василівна, вчителька математики, в 1987 році звільнилася.

За ті роки коли школа не працювала, приміщення набуло занедбаного стану. І тому зусиллями вчителів, за підтримки і матеріальної допомоги сільської ради, було зроблено капітальний ремонт приміщень школи та упорядковано територію школи.

В 1987 році в школу прийшло ряд нових вчителів, зокрема на посаду вчителя початкових класів Бутенко Світлана Петрівна. На посаду вчителя російської мови та літератури Холоденко Людмила Геннадіївна, уродженка Ульянівської області ( Росія). На посаду піонервожатої була прийнята Мартиченко Світлана Миколаївна. Пізніше організатором дитячого колективу (1990 – 1996рр. ), Вчителем математики стала працювати Копил Валентина Миколаївна, уродженка Житомирської області, яка так і працює у школі. З 1987 року по 1990 рік Валентина Миколаївна була призначена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Борівської восьмирічної школи.

В цьому ж році в колектив школи влився молодий спеціаліст, вчитель фізичної культури, уродженець Чернігівської області Малашич Юрій Іванович. Випускник Чернігівського педагогічного інституту, а в 1979-1982 рр. навчався і закінчив Київську Республіканську спортивну школу олімпійського резерву. Вихованці Юрія Івановича неодноразово посідали призові місця і виборювали численні спортивні нагороди як районного рівня так і Київської області. Проте в 2007 році раптово обірвалося життя Юрія Івановича. Саме цього року він повинен був отримати обласну відзнаку «Кращий вчитель року» в номінації фізична культура.

З 1989 по 1990 роки працювала вчителем початкових класів Клімаш Валентина Миколаївна.

В 1990 році вчителем початкових класів була призначена Козієнко Ольга Іванівна, яка пропрацювала до 1992 року, згодом перевелася в Чорногородську школу Макарівського району.

В 1990 році після закінчення Київського педагогічного інституту директором школи призначений Коцюба Василь Степанович, вчитель історії та права. Який беззмінно керує навчальним закладом протягом 30 років.

Після закінчення Ржищівського педагогічного училища в грудні 1990 року в школу прийшла працювати вчителем початкових класів Грама Наталія Миколаївна, яка згодом закінчила Переяслав-Хмельницький університет за професією вчитель біології. В 2015 році Наталія Миколаївна призначена заступником директора школи з навчально – виховної роботи. З 2003 року Борівська школа стала Громадсько-активною школою в Україні. З того часу Наталія Миколаївна є незмінним координатором ГАШ та популяризує досвід громадсько-активних шкіл як в районі,так і в області та в Україні.

В 1991-1992 навчальному році відкрили 9 клас. Кількість дітей в закладі збільшилася.

У 90-х роках в школу прийшли працювати такі вчителі:

Тищенко Тетяна Миколаївна піонервожатою ( 1990 -1995рр.), Корольков Віктор Федорович вчителем музики ( 1991по2001рр. нині покійний), Семенюк Ольга Гаврилівна- вчителем початкових класів (1992 – 1995рр.), Зузанська Павліна Олександрівна – організатором дитячого колективу (1992 – 1993рр.)

Із 1993 року в школі працює Клименко Наталія Петрівна вчителем англійської мови, яка продовжує працювати і тепер.

З 1994 по 2006 рр. працювала Дідченко Світлана Мартинівна на посаді вчителя молодших класів, музики та педагога-організатора.

З 1996 по 2012 роки в школі працювала Васильчук Ірина Іванівна (наша випускниця) організатором дитячого колективу, а згодом, після здобуття вищої освіти, вчителем української мови та літератури.

На посаді вчителя біології та хімії з 1996 по 1998 р. працювала Яковлєва Єлизавета Іванівна, а з 1998 по 2000рр.- Семененко Олександр Васильович, з 2002 по 2004рр. - Чубукова Валентина Миколаївна.

З 2001 по 2007 рр. працювала вчителем початкових класів випускниця Ничик Юлія Миколаївна.

З 2003 по 2015 роки на посаді вчителя початкових класів та організатора дитячого колективу працювала Давиденко Ольга Леонідівна.

З 2008 по 2010 роки працювала вчителем початкових класів Кузьмич Альона Вікторівна.

З 2007 по2015 рр. (з перервою ) працювала Мощик Тетяна Миколаївна вчителем музики та організатором дитячого колективу.

З 2007 по 2016 рік обіймала посаду вчителя біології та фізичної культури Лейченко Людмила Петрівна.

З 2010 року в школу прийшла працювати вчителем початкових класів Клименко Тетяна Анатоліївна, а з 2011року вчитель математики та хімії Захарченко Наталія Анатоліївна, які працюють і нині.

З 2012 по 2018 рік, після закінчення Коростишівського педагогічного коледжу, працював випускник школи Коцюба Ростислав Васильович на посаді вчителя фізичної культури.

З 2012 по 2015 рік в школі працювала Шеремета Марія Степанівна на посаді вчителя української мови та літератури.

У 2015 році в школу прийшла працювати Зозуля Вікторія Леонідівна на посаду вчителя музики, згодом займає посаду педагога-організатора, а з 2017 року заступника директора з виховної роботи.

З 2015 року в школі працює Кулик Людмила Семенівна на посаді вчителя української мови та літератури.

З 2018 по 2019 рік вчителем фізичної культури працював Оберемчук В′ячеслав Леонідович.

В 2001 навчальному році школа набула статусу Навчально-виховного об’єднання «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дитячий садок». Після реорганізації закладу та проведення ремонтних робіт на базі школи починає працювати дитячий садок. Із 2001 року по сьогоднішній день вихователем працює Глушко Тетяна Григорівна, а з 2004 по 2016 рік на посаді вихователя працювала Зузанська Світлана Артемівна, з 2016 року - Проніна Ірина Олегівна, з 2019 року - Борук Яна Андріївна.

Наші учні – це гордість школи. Вони неодноразово посідали призові місця на Всеукраїнських учнівських олімпіадах ІІ – ІІІ турів (Давиденко Ольга, Дідченко Віктор, Малашич Юлія, Мартиненко Микола, Сергієнко Павло, Давиденко Дмитро, Коцюба Ростислав, Васильчук Дмитро), у спортивних змаганнях на першість району та області (Зоря Дмитро, Костюшко Леонід, Ничик Альона, Савонік Яна, Кедич Наташа.). У Всеукраїнському огляді народної творчості „Таланти твої, Макарівщино!” (Давиденко Ольга, Давиденко Дмитро, Шкримбал Альона, Кошолап Ірина, Ковальчук Ліля, Дубчак Надія, Ошурко Тетчна, Пальгуй Наталія., Каменчук Діана ) неодноразово ставали призерами.. Учні школи щороку беруть участь у конкурсах дитячої творчості і багато з них стає переможцями.                             Випуски Борівської школи:    1987р. – 7 учнів, 1988р. – 12 учнів, 1989р. – 8 учнів, 1990р. – 8 учнів, 1992р. – 7 учнів, 1993р. – 7 учнів, 1994р. – 9 учнів, 1996р. – 14 учнів, 1997р. – 5 учнів, 1998р. – 13 учнів, 1999р. – 12 учнів, 2000р. – 11 учнів, 2001р. – 18 учнів 

2002р. – 8 учнів

2003р.