Небесна Сотня – то в серцях вогонь.

Він гаряче палав за Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная, свою дитину.

Небесній Сотні шана й молитви,

За чисті душі, що злетіли в небо.

Їм шлях високий Боже, освяти.

І в мирі, Господи, прийми до себе.

  20 лютого в Україні оголошено днем пам’яті Героїв Небесної Сотні. Цю подію вшанували й у Борівському НВО. Борівська школа, котра тримає руку на пульсі не могла оминути цей день. Діти під керівництвом педагога – організатора Давиденко Ольги Леонідівни  відповідально поставилися до цього дня.  Вірші не лише добре завчили, але й пропустили крізь душу. Також  підготували презентацію із фотографіями Героїв Небесної Сотні. Аби кожний знову зміг поглянути їм у вічі та подумки подякувати за відвагу. Для учнівського та педагогічного колективу Борівської  школи цей день є особливо значимий, бо саме наш випускник Позняк Андрію увійшов до лав Небесної Сотні. Тримаючи слово, присвячене  пам’яті Андрія, директор Василь Степанович Коцюба відзначив, всі ми добре знаємо, що в минулому на долю нашої країни випало багато випробувань. Україна не раз піднімалася з колін. Побита і вся в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

 Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна.

 Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.

 На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні.

 Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Один із них був і  наш учень Позняк  Андрій.

Кров  Андрія та цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.

 Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!».

 Саме такими словами почали учні лінійку пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» .

 Фінальним акордом вшанування стало  виконання пісні «Пливе кача», запалювання свічки  присвяченої  Небесній Сотні та вшанували хвилиною мовчання всіх, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої з вами єдиної України! 

Низький уклін матері Андрія що виховала такого сина! Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях..

 Але герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях. По країні уже з’являються перші вулиці та площі, названі на честь героїв Майдану.

 Вічна пам’ять героям!

 Слава Україні!