Осінній день 26 жовтня став хвилюючою подією для села Борівка. Школа, багата своєю історією та освітянськими звершеннями, поколіннями мудрих педагогів і вдячних за науку випускників, святкувала ювілей.
Рівно 50 років тому в жовтні 1969 року було урочисто відкрито школу, яку побудовано протягом 1967 – осені 1969. У школи день народження.
Тепло було від усмішок ведучих і виступаючих, від щирих слів гостей, захоплених вигуків глядачів, приємних спогадів випускників, вдячних відгуків ветеранів школи. Таку теплу і затишну атмосферу святкування дбайливо організувала дирекція школи: директор Коцюба В.С. та її заступники – Грама Н.М. і Зозуля В.Л.

Найбільше приємних вражень у глядачів викликали виступи наймолодших артистів концерту – учнів початкових класів». У виконанні учнів 5-9 класів  та випускників школи линула чудова українська пісня, завзято танцювали учасники шкільного танцювального ансамблю .

А ще лунали чудові пісні. Їх виконували: сільський гурт «Борівчанка»

Програмі свята, яка була детально продумана, передувала кропітка підготовка: стенди з фотографіями про випускників минулих років, проектну діяльність, досягнення учнів та учителів, оформлення спортивного залу в якому відбувалося основне дійство свята.

Ось урочистий день. Коридори школи  повне веселого гамору, передчуття чогось захопливого, незвичайного. Вражає  персональна виставка картин вишиті хрестиком, які  зроблені  руками випускника 1974 року Янкович Іваном Володимировичем. Тут розміщено  декілька десятків картин, біля яких автор приймає вітання від гостей свята .   

Як і належить поважній «іменинниці», школа приймала гостей. Сільський голова Королькова Люба Адамівна  сердечно привітала увесь колектив школи.

У своєму виступі директор Коцюба В.С. зазначив, що за час свого існування,   школа, з її стін вийшло сотні і сотні випускників.  Згадав шанованих учителів та керівників школи.  Це були люди, які до останніх днів залишалися вчителями з великої букви.
З особливою вдячністю говорив  про тих учителів, які не тільки навчали і виховували своїх учнів, але й обрали село Борівка своєю другою батьківщиною, залишившись тут і проживати. Гордиться школа своїми випускниками. Є в нас і професори, дипломати, керівники підприємств, педагоги, лікарі, інженери… Але найбільше вона випустила зі своїх обіймів працівників полів, робітників заводів та фабрик без яких не може існувати держава. Та ким би не вони не були – завжди з честю носять ім’я випускника Борівської школи,  девіз якої – «Поспішаймо робити добро».
 

Слова вдячності прозвучали від випускників усіх років на адресу учителів, вихователів навчального закладу.

Директор НВО вручає подяки та подарунки – ветеранам педагогічної праці Янкович Ніні Кирилівні, Богданенко Людмилі Петрівні, Друкаренко Валентині Павлівні, а також волонтеру, керівнику гуртка різьблення Шупик Миколі Васильовичу та директору Центральної бібліотеки ім. Лесі Українки міста Київ Ковальчук Людмилі Іванівні. А дівчатка в вишиванках дарують квіти.

Усе дійство святкового вечора ілюструвалось слайдами та музичним фоном, який підготували педагог – організатор Вікторія Леонідівна та  учитель інформатики Тетяна Анатоліївна.

Світ змінюється, наука невпинно летить уперед, змінюються погляди людей і влада в країні, але напоєні любов’ю, світлом доброти, людяності дитячі серця в Борівській школі вчаться мріяти, творити, прагнуть бути найкращими. Але, досягнувши вершин, знову повертаються до неї, щоб хоч на мить стишити ходу, зупинити плин часу, поринути у вир спогадів, зустріти шкільних друзів, пригадати перше кохання, подякувати та обійняти вчителів.
Після свята усі розійшлись по школі, розглядали стенди, затримуючись біля фотографій, впізнавали, ділились враженнями. Відвідали класи, сіли за парти, згадали друзів, непомітно витираючи сльози та ховаючи їх за посмішками, пригадували шкільні витівки, безпечну молодість, дивувались плинності часу. Адже півстоліття для людини – це океан емоцій, що сповнений перемогами, поразками, успіхами вже власних дітей, внуків, правнуків… Панувала надзвичайно тепла та щира атмосфера.
Свято закінчилось, стихли коридори, а школа вже чекає нового дня, щоб знову сповнитись дитячим гомоном і нишком спостерігати за сьогоденням.
 

З ювілеєм тебе, рідна школо! Зі святом усіх нас!